Москва непомітно дотримується двосторонньої стратегії, щоб фінансувати зростаючі витрати на війну. І ця стратегія вилилася в дилему, що швидше за все, вплине на військові розрахунки та запропонує Україні та її союзникам несподівані важелі впливу на переговори.
Далі — аналіз співробітника Центру Девіса (Гарвард) Крейга Кеннеді. Він понад 25 років вивчає ринки глобальних фінансів та енергетики, знається на історії нафтової промисловості Росії.
Спонсори війни: стратегії Росії
Однією з них є ретельно перевірений оборонний бюджет, який аналітики регулярно вважають «напрочуд стійким».
Другий напрямок, на який досі майже не звертали уваги, складається з маловідомої позабюджетної схеми фінансування, яка за розміром дорівнює оборонному бюджету. Відповідно до законодавства, що було ухвалено на другий день повномасштабного вторгнення, Кремль змушує російські банки надавати пільгові кредити підприємствам, пов’язаним з війною, на умовах, встановлених державою. З середини 2022 року Росія зазнала аномального зростання корпоративного боргу на 71%, який оцінюється в $415 мільярдів, або 19,4% ВВП. Більш як половина складається з обов’язкових пільгових банківських позик, наданих оборонним підрядникам — багато з яких мають погану кредитну історію — для оплати товарів і послуг, пов’язаних із війною.
Спочатку ця схема позабюджетного фінансування оборони виявилася вигідною для Москви, оскільки дозволила їй підтримувати свій офіційний оборонний бюджет на прийнятному рівні. Це змусило спостерігачів зробити висновок (як виявилося, неправильний), що Москва не стикається з серйозними ризиками для здатності підтримувати фінансування своєї війни. Однак нещодавно сильна залежність Москви від її позабюджетної системи обов’язкового кредитування почала спричиняти серйозні несприятливі наслідки всередині країни. Він не лише став основним рушієм інфляції та підвищення процентних ставок, але й створює передумови для системної кредитної кризи.
Фінансові ризики для Росії
Наприкінці 2024 року Кремль усе більше усвідомлював потенційно руйнівні системні фінансові ризики, такі як:
— непомірно високі відсоткові ставки;
— проблеми з ліквідністю та резервами в банках;
— серйозно скомпрометований механізм монетарної трансмісії.
У листопаді 2024 року ЦБ РФ оголосив про довгоочікуваний графік посилення банківської регуляторної політики, що свідчить про те, наскільки проблематичними стали банківські кредитні портфелі, а в грудні несподівано відклав свої плани щодо посилення.
Схеми позабюджетного фінансування оборони Росії двічі ставали токсичними — у 2016-17 роках і знову у 2019-20 роках. Обидва рази держава мала взяти на себе великі суми безнадійних боргів. Враховуючи масштаби сьогоднішньої схеми позабюджетного кредитування, потенційна фінансова допомога може бути надзвичайно обтяжливою для держави — загалом становитиме половину всього федерального бюджету Росії на 2024 рік. Це може обмежити державні фінанси протягом тривалого періоду, включаючи його здатність фінансувати майбутнє переозброєння, за умови, звичайно, що Росія не отримає суттєвого послаблення санкцій.
Що треба зробити союзникам України для переговорів про мир
РФ зараз стикається з дилемою. Чим довше вона відкладає припинення вогню, тим більший ризик того, що кредитні заходи неконтрольовано виникнуть. І послаблять важелі впливу Москви на переговори. Дилема, швидше за все, вплине на військові розрахунки та запропонує Україні та її союзникам несподівані важелі впливу на переговори.
То що б варто зробити:
— Висловити упевненість, що західні ресурси можуть перевершити російські ресурси у війні на виснаження. Підкріпити це слід оновленим пакетом фінансування та зброї. А також посиленим застосуванням санкцій — продовжуючи посилення енергетичних санкцій від 10 січня 2025 року.
— Рішуче та категорично зазначити, що пом’якшення санкцій не розглядається під час будь-яких переговорів про припинення вогню. Але розглядатиметься лише як частина всеосяжного мирного врегулювання, включаючи репарації, погоджені з Україною.
