- Військовий шенген — це неофіційна назва проєкту PESCO «Військова мобільність». Його було започатковано у ЄС ще у 2017 році.
- Для країн, що не входять до Євросоюзу з 2020 року існує окрема процедура вступу.
- У 2021 році до програми запросили Канаду, Норвегію та Сполучені Штати, а у 2022 році – Велику Британію.
Військовий шенген передбачає вільне (майже) переміщення контингентів, техніки та озброєння у межах блоку, але це лише незначна частина проєкту. Він також покликаний розв’язати одну з найбільших оборонних проблем Євросоюзу.
Люди і Політика розповідають про програму, а також про те, чому вона вкрай важлива для блоку та союзників.
PESCO: рішення Ради ЄС
Рада ЄС офіційно схвалила запрошення Швейцарії до програми «Військовий шенген», або проєкт PESCO. Це дозволяє Нідерландам (як координатору) офіційно залучити країну до програми.
Запит Швейцарія подала ще у вересні 2024 року. Тепер залишається лише укласти адміністративну угоду, щоб стати офіційними членами.
Хоч держава і не є членкинею ЄС, 5 листопада 2020 року було визначено загальні умови, за яких треті країни можуть бути запрошені до участі в окремих проєктах PESCO. Для цього вони повинні відповідати політичним, правовим та істотним умовам, зокрема поділяти цінності, на яких засновано Євросоюз, не суперечити інтересам безпеки та оборони блоку та держав-учасниць.
«PESCO є одним із стовпів оборонної політики ЄС. Він забезпечує основу для оборонного співробітництва між 26 державами блоку, які взяли зобов’язання. Вони спільно розвивають обороноздатність, координують інвестиції, підвищують оперативну готовність, оперативну сумісність і стійкість своїх Збройних сил, а також співпрацюють у різних проєктах», — пояснили у Раді.
Військовий шенген: що це таке
Військовий шенген — це неофіційна назва проєкту PESCO «Військова мобільність». Він спрямований на спрощення та стандартизацію національних транскордонних військових транспортних процедур. Тобто йдеться про безперешкодне розміщення військ у Європі країнами-учасницями.
Участь у програмі забезпечує швидке переміщення військового персоналу та матеріальних засобів по всьому блоку: автомобільним, залізничним, морським або повітряним транспортом.
У 2021 році до проєкту запросили Канаду, Норвегію та Сполучені Штати, а у 2022 році – Велику Британію.
Програма Військової мобільності у ЄС: які ще завдання
Проєкт був започаткований ще у 2017 році, а практична реалізація розпочалась у 2018 році, коли Європейська комісія розробила чіткий план дій.
«Хоча він й торкається переміщення військових, техніки та озброєння, але це лише незначна його частина. Більше того, якраз усунення бюрократичних проблем стосується, так чи інакше, лише питань мирного часу. Зокрема, про переміщення військ зазвичай країни повідомляють одна одну заздалегідь. Більше того, переміщення небезпечних вантажів, наприклад, боєприпасів, чи негабаритного вантажу вимагає отримання дозволів… Але це насправді лише мала частка у значно ширшому комплексі завдань», — пояснили у Defense Express.
В першу чергу проєкт стосується логістичних питань, які є вкрай важливими у разі війни, адже можливість перекидання військ та їх забезпечення — це фундамент обороноздатності. Йдеться про дороги, мости, логістичні центри та склади забезпечення.
«Саме на ці питання у програмі Європейської комісії направлена абсолютна більшість ресурсів. Бо у Європі дійсно є з цим проблеми. Як приклад, можна навести Румунію, яка для того, щоб експлуатувати американські танки Abrams мусить відремонтувати дороги з мостами та побудувати нові. Зрештою шляхи мають витримувати M1A2 SEPv3, який важить 66.8 т, до якого ще необхідно додати вагу трала. І це стосується й залізничний колій, які у цій країні не оновлювались десятиріччями», — кажуть експерти з озброєння.
Подібні проблеми є у багатьох інших державах Західної Європи.
Також у ЄС є потреба у хабах, які мають забезпечити максимально швидке перевантаження військових вантажів з кораблів чи літаків на залізничні платформи чи автотранспорт. Тобто у проєкті закладений також розвиток авіаційної військово-транспортної наземної інфраструктури.
Також програма має на меті створення єдиної логістичної мережі. Обслуговування та забезпечення озброєння та військової техніки різних європейських країн має бути одноманітним.
Раніше Люди і Політика розповідали про Шенгенську зону, а також про вступ до неї Болгарії та Румунії. Це були єдині держави ЄС, які не мали повних пільг Шенгену.
