На тактичному рівні більше піхотного озброєння дозволить Силам оборони України зупиняти росіян у їхніх «тарганячих штурмах». Ключову роль тут відіграють міномети, протипіхотні міни, засоби дистанційного мінування, системи наведення та зв’язку.
«Україна має потенціал для самостійного виробництва цього озброєння, однак усе впирається у фінансування, — зазначає голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан. — Цей ресурс є у західних партнерів. Ще пів року тому українські можливості оцінювалися у $24 мільярди, сьогодні — уже понад $30 мільярдів. Це потенційні інвестиції, які дозволять не лише виготовляти піхотне озброєння, а й налагодити виробництво іншої техніки. Тобто самотужки закрити всі проблеми неможливо, але спроможності оборонно-промислового комплексу зростають».
За належних інвестицій, акцентує експерт, результат буде очевидним уже за вісім місяців. Зброя, снаряди, ремонт техніки — це стане суто українським продуктом. «Так, це дорого, але інвестиції в українське виробництво гарантують стовідсотковий прибуток. Під час війни всього завжди буде мало. Наразі запитів значно більше, ніж виробляється на цих потужностях», — наголошує Сергій Кузан.
Крім озброєння, важлива якісна підготовка бійців. Проте мобілізація значно перевищує можливості системи навчання.
«Щоб усе це працювало, потрібні інструктори. Найкращі інструктори — це діючі військові, але забрати тисячі досвідчених бійців із передової неможливо. Треба розгорнути на території України повноцінні тренувальні місії за участі партнерів. До тієї зброї, яку надають союзники, було б добре додати якісне навчання. Без цього жодна мобілізація не розв’яже проблему», — впевнений голова Українського центру безпеки та співпраці.